Доклад

Виступ  на педраді  Негоди С.П. на тему:

«Реалізація компетентнісного підходу  на уроках інформатики»

Важливу роль відіграють інформаційні технології  та програмування на сучасному уроці інформатики.   Набуття досвіду та компетенцій на уроках інформатики допомагають  учням самостійно ознайомлюватися з трендовими тенденціями в роботі з інформацією.

Одним з впроваджених трендів в  сучасний освіті  є компетентнісний підхід  в  засвоєнні прагматичних знань, швидкому виробленню умінь та навичок  роботи з комп’ютерними програмами.

Новітня специфіка роботи з комп’ютером  на уроках розкривається в тому, що:

Сучасні принципи опрацювання інформації   вимагають знань з можливостями програмного  інструментарію під користувача;

Реалізація інтелектуального ресурсу користувача найкраще виявляється в інтуїтивному інтерфейсі більшості програмних середовищ для опрацювання інформації;

Дидактичні системи для уроків інформатики спрямовані  на оволодіння інформаційними технологіями, які стають комплексними і більш результативнішими;

Навчання аналізу даних різного типу та їх  швидкого подання у зручному для користувача вигляді за допомогою компетентнісного підходу дає найкращі результати.

Учителями інформатики розробляються, класифікуються, впроваджуються нові технологічні картки для ґрунтовного засвоєння прийомів роботи з інформацією. Електронні карти знань - сайти учителів інформатики для дистанційного навчання, он-лайн моніторингу і аналізу зрізів знань, підсумкового  контрольного тестування, виявляють позитивну динаміку в навчальній траєкторії дітей.

На уроках з інформаційних технологій – учні із задоволенням працюють над компетентнісними завданнями. Наведу декілька зразків таких завдань:

1.Створити  функцію для  автомата,   що розмінює кошти  довільної суми в цілих гривнях(без копійок), починаючи з 8 грн на номінали по 3 грн та по 5 грн. Функція-автомат  виводить для довільного числа N, що більше 7, два натуральні числа:   перше  натуральне число – це кількість номіналів по 3 грн, друге натуральне число – це кількість номіналів по 5 грн.

2. Створити власний розклад уроків з виникаючими списками домашніх завдань на тиждень.

3. Створити власне резюме для участі в конкурсі «Лідер року».

4. Створити калькулятор для обчислення значень основних властивостей трикутників.

5. Створити електронну бібліотеку прочитаної літератури та непрочитаних авторів сучасної української літератури.

6.Створити інтерактивну презентацію «Загадки для кмітливих дітей»

Велику роль в засвоєні програмного матеріалу з інформатики відіграють електронні вікіпедії. Ці багаті науковою інформацією  джерела знань стають в нагоді учителям та учням при поглибленому вивченні теми, під час профільного рівня освоєння.

Формування інтелектуального капіталу ліцеїстів з точки зору інформатики — це процес створення власних доробків в програмних середовищах, збереження результатів  персональних обізнаностей в тематиці, дійсно реалізованих на практиці власних здібностей та осмислення компетенцій під час виконання проектів за допомогою інформаційних технологій. Портфоліо ліцеїста дає можливість проаналізувати конкретику і тематику процесів навчання в різних часових діапазонах. При цьому учнівське портфоліо  несе в собі багато функцій:

1) весь обсяг учнівського портфоліо свідчить про  вкладені інтелектуальні зусилля в навчання;

2) формує кластеризований архів   зразків персональної поведінки в навчальних ресурсах для подальшого  самонавчання і  профільного самовдосконалення;

3)генерує мотиви до стратегічної та усвідомленої самодіяльності ліцеїста;

4) створює невидимий рейтинг успіхів та перемог ліцеїста під час навчання;

5)налагоджує і узгоджує періоди розвитку та навчання від нижчого до вищого рівня заглиблення в профільну тематику ліцеїста;

6)прогнозує та  сортує освітні процеси перетворення знання в персональний досвід.

Електронне порт фоліо  ліцеїстів  свідчить про тактичну та технічну взаємодію освітніх середовищ, про персональну відповідальність за успішну навчальну діяльність, відповідальність за позитивні результати навчання, відповідальність перед собою за власні помилки, порт фоліо  вказує на свободу вибору рішень при здійсненні навчальних проектів.

Виступ Прокопчук А.Г.  на педраді:

«Реалізація компетентнісного підходу  на уроках інформатики»

Одним із найважливіших завдань нашого ліцею є формування людини-громадянина, для якої громадянське суспільство є осередком реалізації творчих можливостей, задоволення особистих та соціальних інтересів.

У державній Концепції «Нової Школи» сказано, що визначниками такої людини мають бути її компетенції.

Очевидно, що таке розуміння громадянськості дозволяє визначити її як психологічну рису, характеристику  особистості.

Сьогодні виховання громадянськості має бути організованим процесом, який реалізується в умовах соціальних виховних інститутів. У загальноосвітньому навчальному закладі цей процес проходить у три етапи, відповідно до ступенів навчання.

  

В старшій профільній школі продовжується формування ліцеїстів в системі профільних цінностей, уваги до конкретних умінь та здобутків в сфері  майбутньої професії,  відповідальності за свої помилки перед суспільством.

Старша профільна школа розширює знання учнів про інформаційні процеси та технологічні явища суспільного життя, і сприяє формуванню відповідальної  позиції людини в колективній  діяльності.

Зрозуміло, що замало бути обізннаним, бо, скажімо, можна бути психологічно готовим до життя в суспільстві, але бути нездатним реалізувати цю готовність практично. Більшість  випускників виявляються навченими і готовими до реалізації професійних обов’язків, вирішення реальних професійних та життєвих проблем. А тому  треба вести мову про інформаційну  компетентність ліцеїста.

— Компетентність — це відносно нове поняття, якому сьогодні приділяється досить багато уваги. У педагогічній науці «компетентність» визначається як спроможність особистості сприймати індивідуальні та соціальні потреби і відповідати на них, кваліфіковано здійснювати діяльність у будь-якому напрямі, виконувати певні завдання або роботу. Поняття «компетентність», «формування компетентності» прийшли до нас із західного педагогічного словника й останніми роками є предметом дослідження багатьох міжнародних організацій, які виробляють свої рекомендації щодо формування компетентності.

Запровадження компетентнісного підходу  на уроках інформатики  пов’язано з тим, що учителі почали більше уваги приділяти практичній діяльності ліцеїстів з офісними середовищами. Спрямованість системи навчання на переважне засвоєння практичних знань,  яка вимагає виховання самостійних, ініціативних і відповідальних членів суспільства, здатних ефективно взаємодіяти в розв’язанні соціальних, навчальних і громадських  задач. Виявляється й те, що засвоєнні практичні уміння, навички, компетенції  не завжди   задовольняють вимоги насамперед  самих ліцеїстів.

Проведені моніторингові дослідження виявили, що на уроці інформатиці ліцеїсти здебільшого працюють по двоє, це є набагато ширшим діапазоном осмислення різних точок зору, аніж тільки самостійні пізнавальні акти. Під час парної роботи за комп’ютером формується набір якостей і можливостей, які, по суті, і визначають компетентність ліцеїстів.  Нам здається, що  наш ліцеїст обізнаний в усьому, проте абсолютно  некомпетентний  практично виконати завдання свого профілю засобами табличного процесора, або розв’язати проблему пошуку потрібної йому інформації. 

Як правило, наші ліцеїсти,  це  старанні і добросовісні люди, вони виконують всі практичні завдання вчителя інформатики на уроці, які з повною точністю відтворюють запропонований зразок дій, проте засвоєний матеріал, проте у житті все змінюється і чи  здатний ліцеїст пристосуватися до різних ситуацій, до різних вимог  у різних колективах; маючи досить великий запас практичних умінь, знань, вона не здатна змінити персональну точку зору на свій практичний досвід і використати нестандартний чи консенсусний  підхід  при вирішенні проблемних ситуацій. Зрозумі у житті, що це не зводить нанівець всю цінність набутої за довгі роки навчання  інформації.

Отже, інформаційна компетентність нашого ліцеїста — це складна інтегрована характеристика особистості, під якою розуміють набір знань, умінь, навичок, ставлень, що дають змогу ефективно провадити діяльність або виконувати певні функції, забезпечуючи розв’язання проблем і досягнення певних стандартів у професії або виді діяльності.

Під поняттям «компетентнісний підхід в ліцеї» ми розуміємо спрямованість навчального процесу на формування й розвиток основних базових і предметних компетентностей особистості. Результатом такого процесу є формування загальної компетентності людини при опрацюванні неструктурованої інформації, що є сукупністю ключових компетентностей, інтегрованою характеристикою особистості.

Виступ Сташка Ю.В.  на педраді:

«Реалізація компетентнісного підходу  на уроках інформатики»

Сучасна місія нашого ліцеїста  — це створення для себе умов для неперервного набуття життєвих компетентностей, які дозволять йому успішно самореалізуватись у суспільстві, а також сприяти подальшому розвитку громадянського суспільства на позиціях духовності, гуманізму, демократії, науки.

Система компетентностей  на уроках інформатики має ієрархічну структуру, рівні якої показані на схемі:

Система компетентностей в  інформатиці

1. Ключові компетентності опрацювання інформації

2. Предметні компетентності структурування інформації

3. Вузькогалузеві компетентності використання інформації на практиці.

— Ключові компетентності (інформаційні компетентності, або міжпредметні та надпредметні компетентності) — здатність людини орієнтуватися в інформаційних мережах, здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культурнодоцільні види діяльності, ефективно розв’язуючи актуальні індивідуально та соціально значущі проблеми.

— Загальногалузеві компетентності — компетентності, які набуваються ліцеїстом упродовж засвоєння змісту тієї чи іншої профільної галузі в усіх класах ліцею та школи і які відображаються в розумінні «способу існування» відповідної галузі — тобто того місця, яке ця галузь посідає в суспільстві, а також уміння застосовувати їх на практиці в рамках культурнодоцільної діяльності для розв’язування індивідуально та соціально значущих проблем.

— Предметні компетентності — складові вузькогалузевих компетентностей, які стосуються конкретного предмета.

При цьому слід мати на увазі, що кожна інформаційна компетентність повинна «проектуватись» на загальногалузеві компетентності, які, у свою чергу, повинні «проектуватись» на предметні компетентності (під терміном «проектуватись» розуміється таке визначення компетентностей нижчого рівня, щоб вони в сукупності забезпечували компетентності вищих рівнів). Разом із тим, ключові компетентності не складаються просто з набору відповідних галузевих та предметних компетентностей — вони інтегрують галузеві компетентності у складну структуру, у якій елементи пов’язані між собою різноманітними зв’язками та відношеннями.

Ключові компетентності, яких має набути кожен випускник загальноосвітнього навчального закладу в Україні, визначені в такій схемі:

Ключові інформаційні компетентності:

1. Компетентність пошуку інформації за певними параметрами;

2. Компетентність класифікувати інформацію за наявними параметрами;

3. Компетентність зберігати та архівувати інформацію за наявними параметрами;

4. Компетентність кодувати інформацію за певними параметрами;

5. компетентність захищати інформацію  за певними параметрами;

6. Компетентність  презентувати та аналізувати інформацію за певними параметрами;

Вузькогалузеві компетентності, відповідно, забезпечуються предметними компетентностями з інформатики.

Отже, є певна кореляція між набором, нприклад, математичних компетентностей та ІКТ-компетентностей, і це не дивно, оскільки основу ІКТ-компетентностей становить алгоритмічна грамотність, а теорія алгоритмів — це  одна з найважливіших складових сучасної математики; з іншого боку, математична компетентність включає і процедурну грамотність (володіння алгоритмами розв’язування типових задач), і технологічну грамотність (володіння сучасними комп’ютерними математичними системами).

Тісна кореляція обумовлена також місцем, яке посідає математика та ІКТ у системі сучасного знання: математика — мова науки, ІКТ — інфраструктура науки. ІКТ-компетентність включає в себе систему компетентностей, зображену на поданій схемі: 

ІКТ-компетентність:

1. Технологічна компетентність

2. Дослідницька компетентність

3. Модельна компетентність

4. Методологічна компетентність

5. Алгоритмічна компетентність

Розглянемо детальніше сутність складових ІКТ-компетентностей:

1. Технологічна компетентність — володіння сучасними засобами ІКТ (пристроями і пакетами — «залізом» і «софтом») для розв’язування поточних задач у сьогоденному інформаційному суспільстві і тим більше в майбутньому суспільстві знань; усвідомлення комп’ютера як універсального автоматизованого робочого місця (АРМ) для будь-якої професії.

2. Алгоритмічна компетентність передбачає володіння базовими поняттями теорії алгоритмів, базовими алгоритмами і сучасними засобами конструювання алгоритмів; усвідомлення комп’ютера як універсального виконавця алгоритмів і як універсального засобу конструювання алгоритмів; опанування сучасними системами розробки програмного забезпечення, у тому числі візуального, алгоритмічного.

3. Модельна компетентність — це володіння базовими поняттями теорії моделей, поняттями комп’ютерного  моделювання, усвідомлення комп’ютера як універсального засобу інформаційного моделювання; опанування професійними пакетами комп’ютерного моделювання для різних освітніх галузей та навчальних предметів (математики, природознавчих, суспільнознавчих тощо).

4. Дослідницька компетентність — передбачає володіння засобами ІКТ та методами застосувань і наукових  досліджень у різних галузях знань (математика, природознавство, суспільствознавство, естетична культура, мова і література, технології, здоров’я і фізична культура); усвідомлення комп’ютера як універсального технічного засобу автоматизації навчальних досліджень; опанування автоматизації навчальних досліджень загального призначення та за профілем навчання.

5. Методологічна компетентність — це необмежені можливості і можливі обмеження застосування засобів ІКТ для розв’язування соціально й індивідуально значимих задач сьогодні й у майбутньому; усвідомлення комп’ютера як основи інтелектуального технологічного оточення; методологічні, технологічні, етичні обмеження застосувань ІКТ.

Для компетентнісної освіти ліцеїста дуже важливим є поняття набуття компетентностей: це не засвоєння, не вивчення, не пізнання — це набуття. Компетентностей можна досягти тільки своєю особистою активною та продуктивною діяльністю (причому не тільки навчальною), особистою творчістю, особистим досвідом через пізнання соціального досвіду, його критичне осмислення, іншими словами, через своє неповторне особисте набуття. У понятті набуття знайшли своє відображення погляди сучасної педагогіки та психології,  які визнають не на словах, а на практиці індивідуальну особистість кожного учня, неповторність індивідуального досвіду кожної особистості, які визнають продуктивною тільки освіту співробітництва, освіту, яка забезпечує індивідуальне творче буття кожного учня і кожного вчителя.

Слід зауважити, що наведений вище перелік складових ІКТ-компетентностей є до певної міри зворотно рейтинговим (чим більший номер компетентності за наведеним списком, тим рейтинг вищий), і тому звуження предмета курсу інформатики до перших двох, тим більше до першої, є неприпустимим, недалекоглядним і навіть злочинним по відношенню до учнів.

У процесі вдосконалення системи освіти на основі дослідницького підходу в навчанні з використанням ІКТ,  який є адекватним компетентнісній освіти, за основу слід покласти системний підхід, що в такому випадку  передбачає:

— засоби ІКТ мусять бути доступні учням і вчителям у будь-який момент їхнього буття (під час уроку, удома, у бібліотеці і т. п.);

— у загальноосвітніх навчальних закладах мусить бути наскрізна програма курсу інформатики з 2-го по 11-ий класи;

— загальноосвітні навчальні заклади мусять бути забезпеченими ППЗ, основу яких складають ОС Windows, МS Office, фахові предметні пакети.

«Навчити людину мислити є головною задачею системи освіти».

Сучасне суспільство вимагає нових підходів щодо оцінювання якості шкільної освіти. Більшість учених вважають, що традиційна освіта дає знання фактичного матеріалу, а не способів застосування знань на практиці, у той час як компетентнісно-орієнтований підхід в освіті дозволяє вирішити цю проблему, тобто цей підхід має на увазі готовність учня ефективно співорганізувати внутрішні та зовнішні ресурси заради досягнення певної мети.

В основу формування компетентної особистості вкладається такий результат освіти, який полягає в оволодінні учнями певним набором способів діяльності. Учень, оволодіваючи будь-яким способом діяльності, отримує досвід інтеграції різних результатів освіти (знань, умінь, навичок, цінностей і т.д.) та вчиться визначати мету. Таким чином, відбувається усвідомлення процесу управління своєю діяльністю.

Відомо п’ять ключових складових:

— готовність до вирішення проблеми;

— технологічна компетентність;

— готовність до самоосвіти;

— готовність до соціальної взаємодії;

— комунікаційна компетентність.

Інформаційна компетентність висувається як одна з найбільш важливих. Справа в тому, що учні не вміють працювати з інформацією, а саме: зіставляти розрізнені фрагменти, співвідносити загальний зміст з його конкретизацією, цілеспрямовано шукати інформацію, якої не вистачає, не володіють навичками цілісного творчого аналізу, цілепокладання, постановки гіпотези.

Формування інформаційної компетентності включає в себе засвоєння досвіду діяльності на основі емоційно-ціннісного орієнтування особистості і пов’язане з різними видами інформаційної діяльності учнів.

— Інформаційна діяльність — це діяльність, основана на взаємодії між джерелом інформації та її одержувачем і спрямована на досягнення мети за допомогою інформаційних процесів.

Слід розрізняти поняття інформаційної діяльності людини взагалі та інформаційної діяльності учня, що має інші цілі, розв’язує інші задачі, здійснюються в інших умовах, має інші форми, зміст і продукт.

Поняття і сутність інформаційної діяльності учня базується на основі загальної психологічної теорії діяльності, яка реалізується у формі діяльнісного підходу до навчання і теорії навчальної діяльності.

Основною особливістю інформаційної діяльності учня є її здійснення під час навчальної діяльності, із якою інформатика тісно переплітається і фактично стає її частиною.

Інформаційна діяльність учнів здійснюється між учнями та вчителем, учнями та іншими учнями, учнями та засобами інформаційних технологій, спрямована на досягнення навчальної мети за допомогою інформаційних процесів.

Інформаційна діяльність може бути різних видів і класифікувати її можна, беручи за основу різні характеристики.

Найчастіше всі види інформаційної діяльності пов’язують з інформаційними процесами. Наприклад, пошук інформації — це інформаційний процес, у ході якого реалізується і водночас розвивається діяльність із пошуку інформації. Інформаційна діяльність реалізується через виконання учнями відповідних інформаційних дій.

Структура інформаційної діяльності відповідає загальній структурі діяльності. Вона складається з двох компонентів:

1) потреба — задача;

2) мотив — дії — засоби — операції.

Для інформаційної діяльності учнів характерно, з одного боку, індивідуальне її виконання учнем як суб’єктом інформаційної діяльності, а з іншого — її колективне виконання групами дітей, усім класом.

Інформаційна компетентність у широкому розумінні, як правило, формується як відповідь на виклик ХХІ століття, тобто як компетенція, якою «мають бути наділені молоді європейці».

У середній школі ми готуємо майбутніх студентів навчальних закладів, де система освіти різко відрізняється від шкільної, адже велика частина навчального процесу в них здійснюється через самоосвіту, тобто самостійну роботу, якій у традиційній освіті приділяється мало уваги. Як наслідок постає 

проблема організації самостійної роботи учнів, здобуття ними потрібної інформації, опрацювання великих масивів інформації та їх конкретизація, що призводить до ускладнення процесу здобуття знань та зниження якості освіти. У зв’язку з цим інформаційна компетенція, як мета і результат найвищої професійної освіти, повинна бути орієнтована на підготовку майбутніх спеціалістів до повноцінної життєдіяльності в інформаційному суспільстві.

Аналізуючи сучасну інформаційну цивілізацію і звертаючи особливу увагу на характер інформаційного виробничого процесу, доходимо висновку, що нинішній етап становлення інформаційного суспільства висуває особливі вимоги до випускників ВНЗ, які коротко можна сформулювати так:

СУЧАСНИЙ СПЕЦІАЛІСТ ПОВИНЕН:

— мати доступ до різноманітних джерел інформації за рахунок професійного використання інформаційно-комунікаційних технологій і технічних засобів;

— уміти вчасно, швидко і якісно обробляти великі обсяги інформації;

— мати напрацьоване комунікаційне середовище;

— уміти на основі отриманих знань створювати нове і застосовувати його у своїй діяльності;

— володіти здатністю до професійної мобільності, соціальної активності;

— бути компетентним у суміжних галузях;

— володіти здатністю до інновацій, дослідницькою діяльністю, творчістю;

— мати навички стратегічного мислення, планування та управління;

— уміти швидко та ефективно приймати рішення;

— мати здатність до постійного самовдосконалення, самореалізації, саморозвитку.

Компетентний спеціаліст є індивідуальністю, особистістю, здатною усвідомлювати та рефлексувати власні дії, зіставляти, оцінювати себе, проектувати майбутнє. У зв’язку з цим у школах, а особливо у ВНЗ, зростає роль самостійної роботи учнів, яка з будь-якої дисципліни становить значну частину навчального часу.

Для визначення з типами і формами самостійної роботи зафіксуємо ще декілька важливих для нас позицій.

По-перше, інформаційна компетентність, як ключова компетентність, повинна бути:

— універсальною (за характером і рівнем (ступенем) застосування);

— багатофункціональною (повинна допомагати вирішувати будь-які проблеми в повсякденному, професійному та соціальному житті);

— багатовимірною (повинна включати в себе розумові процеси та інтелектуальні вміння);

— інтелектуально насиченою (тобто вимагати значного інтелектуального розвитку: абстрактного мислення, саморефлексії, критичного мислення і т.д.);

— об’ємною (повинна являти собою широку концепцію в освіті і забезпечувати зв’язок з актуальними проблемами);

— міждисціплинарною та надпредметною ( в умовах освіти).

По-друге, інформаційна компетентність, як і будь-яка інша компетентність, включає в себе вивчення чотирьох типів досвідів:

— досвід пізнавальної діяльності, фіксований у формі її результатів — знання;

— досвід здійснення відомих способів діяльності — у формі вміння діяти за зразком;

— досвід творчої діяльності — у формі вміння приймати ефективні рішення в проблемних ситуаціях;

— досвід здійснення емоційно-цінністних відношень — у формі особистісних орієнтацій.

По-третє, інформаційна компетентність соціальна, оскільки, з одного боку, вона соціальна за своїм змістом  (утворюється, формується та здійснюється в соціумі), а з іншого боку, вона характеризує взаємодію людини з суспільством, соціумом та іншими людьми, використовуючи інформаційно-комунікативні технології.

А також інформаційна компетентність може проявитися в трьох основних сферах:

— повсякденному житті (як результат інформаційної поведінки та взаємодії, прийняття рішень у життєвих ситуаціях і т.д.);

— навчальному процесі (як результат діяльності в типових і модельних ситуаціях, а також у зв’язку з інформатизацією освіти);

— виробничій діяльності (у зв’язку з її інформатизацією).

Суттєвим є і те, що інформаційна компетентність потребує наступного:

— діяти автономно і рефлексивно;

— використовувати різні засоби в інтерактивному режимі;

— входити до складу соціально-гетерогенних груп та функціонувати в них.

Процес формування інформаційної діяльності є основними задачами, що реалізується вчителем, який зобов’язаний створити умови для її формування. Важливою умовою розв’язання цієї задачі є організація навчання на основі сучасних педагогічних технологій і методів, які допомагають у формуванні інформаційної діяльності учнів. До найбільш ефективних належать, наприклад, навчання у співпраці, метод навчальних елементів, метод проектів. У нашому випадку на практиці це може буди виконання практичних робіт, інтерактивні форми роботи та метод проектів.

Найбільш поширеним методом в арсеналі світової та вітчизняної педагогічної практики є метод проектів, що став основою компетентнісно-орієнтованої освіти. В основу цього методу покладена ідея спрямованості навчально-пізнавальної діяльності учня на результат, що буде одержаний у результаті вирішенні поставленої практично або теоретично значимої проблеми.

Зовнішній результат можна побачити, усвідомити, використати в реальному житі, а внутрішній — досвід діяльності — стає безцінним досягненням ліцеїста, поєднуючи в собі знання і уміння, компетенції і цінності. 

У нашому ліцеї використовується урочна та позаурочна форми, що включають у себе індивідуальну та групову форми діяльності, проектну діяльність на основі ІКТ.

Учні створюють власні проекти різних типів із визначених тем та предметів, які формують активну, самостійну та ініціативну позицію учнів, розвивають дослідницькі та рефлексивні навички, безпосередньо пов’язані з досвідом їх застосування в практичній діяльності, спрямовані на розвиток пізнавального інтересу, розширення кругозору і реалізації принципу зв’язку навчання з життям.