Вивчення дитячих колективів

Педагогічне моделювання творчої  самостійності

школярів з внутрішньою творчою історією

З досвіду роботи з обдарованими учнями 

у школі-гімназії №30 та ліцеї № 7 м Вінниці

Розглядаючи творчу самостійність школяра як  набуту з малечку, досвідну особистісну якість, я, як дослідник, творчих технологій навчання у середній школі роблю акцепт на здатності індивіда добре керувати своїм мисленням і практичною діяльністю. Деталізуючи вищесказане, виділю такий масив умінь та навиків творчого школяра:

–              самовизначення  цілей дослідження, експериментів з проблемних питань;

–              усвідомлення творчого та креативного підходу до вирішення проблемних ситуацій;

–              вироблення виграшної стратегії, планування  оптимальних дій на досягнення результатів;

–              спрямованість на досягнення  якісних результатів творчості,

–              самокерування про­цесом мислення,

–              зміна напрямів дослідження та експериментів з невирішених проблемних питань.

Основну харак­терну рису самостійної  творчої особистості дитячої креативності бачу саме в потребі самостійності, яка стає для неї життєвою необхідністю. Реалізація цього прагнення дитини може відбутися за умови активного залучення її у процес ство­рення свого власного середовища, накопичення  досвіду   творчої діяльності. Крім того, самостійність дитини з внутрішньою творчою історією трак­тується  мною, як вияв:

–              ініціативи школяра у плану­ванні творчої діяльності;

–              реалізації власних проектів, прог­рам, самонавчання і  активних дій;

–              досвідної самопереоцінки як успішних результатів та і невдач;

–              знецінення чергового  «успіху», заради майбутнього розвитку;

–              відсутність потреби в суттєвому керівництві дорослих та вчителів.

Найвищим рівнем пізнавальної самостійності вважаю вироблену творчим досвідом  здатність школяра:

–              самостій­но обирати проблему;

–              знаходити способи її розв'язання.

Особливістю організації навчального про­цесу в в моїй технології навчання школярів є наявність індивідуальних видів навчально-пізнаваль­ної діяльності як головного засобу розвит­ку самостійної особистості. Серед різних форм виокремлю такі:

–              творчі та навчальні проекти;

–              наукові досліджен­ня;

–              експерименти;

–              контракти, бізнес-плани;

–              пакети пізна­вальної діяльності; публікації; буклети;

–              навчальні центри;

–              творчі лабораторії;

–              форуми, конференції;  презентації;

–              диспути;

–              дебати;

–              семінари;

–              олімпіади; конкурси;

–              студії, гуртки;

–              цент­ри за інтересами та ін.

Основним фактором, шо визначає актив­ність учня в умовах самостійної творчої роботи, я вважаю, його прагнення поглиби­ти і розширити свої знання і сферу інтере­сів у процесі проблемно-пошукової діяль­ності. Самостійність мислення виявляється при цьому як інтелектуальна ініціатива, свідома мотивованість, здатність до дослід­ницького пошуку.

Творчі  навчальні  і дослідницькі проекти учнів

 Проект являє собою індивідуальну чи групову форму дослідження, коли учні:

–              збирають інформацію;

–              аналізують її;

–              систематизують та узагальнюють її за наявними критеріями;

–               роб­лять висновки;

–              одержують результати;

Суть індивідуального навчального проекту полягає в тому, щоб зібрати:

– існуючі і доступні на даному етапі джерела інформації з даної проблематики;

–              утворення інформаційного дайджесту  або особистої колекції отриманих результатів;

–              класифікування набутих результатів за способами їх розв’язання;

–               їх реклама у навчальному середовищі за допомогою виступів чи виставки.

Суть групового навчального про­екту полягає в тому, щоб зібрати:

–              дослідити, скажімо, причини якоїсь проблеми;

–              зібрати банк розумних поради щодо повного чи часткового усунення цієї проблеми чи несприятливих умов та ситуацій.

Планують, виконують і оцінюють проект учні самостійно. Моя роль, як  учителя, в даному разі полягає у поданні їм допомоги, якщо це потрібно, у спряму­ванні процесу навчання  в цілому. Час від

часу я перевіряю результати виконання проекту, не втручаючись у хід роботи школярів.

Одним з видів учнівської творчої праці є також дослідницький проект. За своїм змістом він відноситься до проблемно-пошукових методів і потребує високого рівня мислительної діяльності. Учні повинні:

–              точно на­креслити собі мету;

–              визначити очікувані результати дослідження;  (наприклад, як зберегти па­м'ятки історії чи джерела);

–              спланувати завдання (на­писати листи конкретним особам, відвідати місця розташування пам'яток, скласти інформативні кар­ти);

–               визначити учасників проекту;

–              підготу­вати список матеріалів і обладнання;

–              зібра­ти необхідну інформацію;

–              створити тематичну газету, бібліотеку або сайт;

–              узагальнити, проаналізувати одержані відомості;

–              зроби­ти висновки і подати їх у формі усної до­повіді, письмового звіту, виступу в своєму середовищі;

–              організувати  виставки, презентації тощо.

Результати дос­ліджень, як правило, обговорюються в кла­сі, найцікавіші після відповідної перевірки та експертизи публікуються у пресі.

Прагнучи розвивати навички самостійно­го мислення, я в своїй педагогічній практиці перевагу віддаю експерименту, а не просто лабораторному методу як засо­бу організації пошуково-пізнавальної ді­яльності в класі.

Основне завдання експе­рименту:

 – навчити учнів робити висновки й узагальнення;

 – застосовувати уміння та навички у нестандартних ситуаціях.

Керуючись наперед розробленими разом зі мною критеріями, учні працюють:

–              у глобальній мережі;

–              у  бібліотеці, у читальному залі;

–              у центрі позакласних за­нять;

–              в шкільній науковій лабораторії;

–              у звичайній класній кімнаті;

–              у турпоходах,

–              на наукових форумах;

–              на конфереціях, семінарах досліджуючи певне явище, об'єкт тощо.

Однією з цікавих форм індивідуальної навчально-пізнавальної діяльності моїх вихованців є:

–  індивідуалізовані програми навчання обдарованих школярів, зміст і структура яких у цілому розраховані на самостійну працю під моїм керівництвом, як експерта, як учителя-фахівця.

Творчий контракт

Достатньо цікавою формою творчої роботи із обдарованими школярами є  творчий конт­ракт – це старанно розроблений документ або просто угода, своєрідний бізнес-план між учнем і мною, які містять основні напрями самостійної роботи:

1. Тема розділу.

2. Строки роботи над нею.

3. Завдання, які необхідно вико­нати.

4. Функції вчителя.

5. Функції учня.

6. Підписи учня, вчителя і, можливо, бать­ків.

Контрактова форма навчання дає учням змогу індивідуально планувати свою нав­чальну та творчу діяльність і оволодівати матеріалом залежно від власних здібностей, інтересів. Контракт не звільняє від щоденних занять у школі, а є доповненням до них, оскільки складений з метою поглиблення знань з якогось окремого предмета. Організовуючи самостійну роботу, цей учень повинен знати конкретні цілі й завдання, що стоять перед ним, у якій формі він має представити ре­зультати,   а  також  критерії   оцінювання.

Основним керівництвом щодо організації самостійної роботи вважаю індивіду­ально-методичні програми, подані у вигля­ді пакетів пізнавальної діяль­ності. На підставі діагностики здібно­стей, умінь та інтересів учнів я виз­начаю:

–              зміст творчого пакета;

–              цілі, харак­тер творчості;

–               кількість завдань і критерії якості результатів творчості;

–              джерела й матеріа­ли;

–               методичні реко­мендації, що містять пояснення, як технологічно викону­вати завдання;

–              строки і критерії виконан­ня,

–              тести для перевірки творчих, навчальних, поточ­них і кінцевих результатів.

Пакет складається із серії послідовних завдань, мета яких відображена у поведінкових актах альтернативного характеру. Наприклад, результатом виконання навчаю­чого завдання «Підготуйте лекцію з вашої теми» може стати: «Прочитайте лекцію перед невеликою групою однокласників. За­пишіть її в цифровому форматі для тих учнів, які працюють над цією самою те­мою». Альтернативне рішення іноді пропо­нують і самі завдання пакета: «Підготуйте коментарі до фільму чи відеозйомки, презентації чи до слайдів, що мають відношення до теми, над якою ви працюєте».

У такій роботі я виступає тільки як організатор пізнавальної діяльності уч­нів і консультант. Консультації здебільшо­го проводяться індивідуально. Крім того, я і не тільки консультант, я  експерт саме творчості школяра.  Консультації проводжу здебільшого до програми досліджень з проблеми. Той, хто дістав низькі оцінки за результатами тестування, опрацьо­вує певні розділи ще раз. Діагностичний тест(вхідний тест і поточний тест), що проводиться на самому    початку  творчої роботи і під час роботи над програмою, дозволяє мені простежи­ти, як учень усвідомлено оволодіває матеріалом і удосконалюється в своїй творчості.

Навчальні центри

Ще однією формою навчання, за якої учні прагнуть виявляти свою самостійність, є навчальні центри і центри за інтересами. У класі, де вивчається профільно біологія, може бути кілька цент­рів – генетичний, анатомічний, екологічний та ін., кожний із яких має всі необхідні матеріали та обладнання для вивчення ці­лої теми чи окремої проблеми. Центр істо­ріографії для проведення дослідницьких робіт забезпечує учнів стародавніми книга­ми, щоденниками, рукописами, листами то­що. Центри за інтересами дають їм змогу розширити свої знання щодо реально існу­ючої проблеми соціального характеру: вив­чити екологічну ситуацію в селі чи в місті, країні, розвиток і становище транспорту, суспільне проблемне питання. Для підвищення рівня мотивацій­ної діяльності школярів часто запрошу­юю спеціалістів різних галузей.

Досліджуючи проблему, що їх цікавить,, учні обирають завдання, розраховані на індивідуальний характер діяльності. Над проектом часто працює группа з чотирьох-п’яти осіб. Робота мо­же мати форму обговорення, рольової гри,  імітації.

Результатами роботи учнів над проекта­ми у навчальному центрі чи центрі за ін­тересами найчастіше стають виставки. Ді­ти пишуть короткі оповідання на відповід­ну тему, п'єси, листи до редактора газети. Це може бути і заява, зроблена перед по­літичними діячами, та ін.

Високо оцінюючи роль усіх перелічених форм роботи, я вва­жаю, що самостійна пізнавальна діяль­ність – це шлях до розвитку самостійності мислення, до творчості, високої організо­ваності, до розвитку вміння і бажання брати на себе відповідальність.