субота, 30 листопада 2019 р.

Педагогічна практика



ВИДАТКИ НА ОДНОГО УЧНЯ В ДЕРЖАВНИХ ШКОЛАХ УКРАЇНИ.
За данними Мінфіну в Україні 14 тис. 771 школа . З них 2 тис. 428 сільських шкіл ,
які мають до 50 учнів (1-2 учня одного віку ). Тому в сільських школах ,щоб міська влада
 змогла утримувати школу учнів різних класів обєднують в один клас, а вчителів змушують 
викладати багато предметів. А це значно знижує ефективність навчання та якість освіти учнів.
 Крім того, сільські бюджети не дозволяють утримувати такі школи у звязку з великими затратами
 на їх діяльність. Тому багато сільских учнів вимушені їздити в опорні школи в районні центри 
за 20--30 км.по українським сільським дорогам.
Видатки на одного учня на навчальний рік( 9 місяців) в Україні в залежності від чисельності учнів 
у школі складають:
1. 5-50 учнів - 55-65 тис.грн ( приблизно 7 тис.грн.в місяць) 
2. 50-100 учнів - 40-50 тис.грн( 5.5-6 тис грн/ міс.) 
3. 100-300 учнів - 30-40 тис.( 4.5-5 тис грн/міс) 
4. 300-600 учнів - 20-30 тис.грн.( 3.5-4 тис. грн.)
5. 600-1000 учнів- 15-20 тис.грн ( 2.5- 3 тис.грн./міс.).
6. 1000-2000 учнів -12-15 тис. грн.( 1.7- 2.5 тис.грн/міс.).
Школи в крупних містах України, особливо, в Києві явно
 перевантажені учнями- 1000-2000 учнів у школі.
 В цих школах на паралелях по 4-7 класів з чисельністю
 35-40 учнів у одному класі. Вчителі не в змозі не тільки працювати
 з кожною дитиною. а й з групою учнів, бо у кожного вчителя кожного 
навчального дня на його уроках по 150-180 учнів в декількох класах та різних паралелях. 
Тому вони вимушені лише просто вичитувати різні навчальні програми для різних класів 
по своєму предмету та проводити самостійні та контрольні роботи ,їх перевіряти
 та виставляти оцінки в журналах. Про яку ефективність навчання та якість освіти 
може йти мова ,якщо вчителі не можуть спілкуватися з кожнем учнем.
Аналіз ефективності та рентабельності українських шкіл дозволяє зробити 
наступний висновок , що самі нефективні школи - київські школи з 1000-2000 учнями , 
а самі неефективні та нерентабельні -сільські школи до 50 учнів .
Таким чином ,можно зробити висновок , в Україні не повинно бути крайнощей : 
не може бути районних шкіл з чисельністю до 50 учнів . та міських шкіл 
з чисельністю більше 1000 учнів.
Найбільш , ефективні та рентабельні можуть бути районні школи 100-200 учнів, 
обласних містах - 200-400 учнів , обласних центрах- 400- 600 учнів , 
а в Києві - 600-800 учнів. В крупних обласних центрах та м.Києві доцільно 
розділити школи: початкову школу - ШКОЛУ, базову школу- ГІМНАЗІЮ, 
а старшу школу - ЛІЦЕЙ. Ліцей - це профільна освіта,тому його краще ввести 
у підпорядкування системи вищої освіти.
Крім того, для підвищення ефективності навчання та якості освіти не може бути
 менше 5 та більше 20 учнів в одному класі.













У рубриці – матеріали, що порушують проблеми підготовки та підвищення кваліфікації вчителів;
результати дослідно-пошукової роботи щодо оновлення змістового  й процесуального компонентів
 освітньої системи, управління змінами тощо.

2007 рік
Випуск №1
Випуск №3

2008 рік
Випуск №1(4)
Гаврилюк В.Ю. Суб’єкт-суб’єктна взаємодія як педагогічна умова формування творчої
 активності вихованців позашкільних навчальних закладів
Клименко Ж.В. Вивчення перекладацької діяльності українських письменників
Яременко Н.В. Підготовка педагогічних працівників до організації та розбудови громадсько
 активної школи як осередку розвитку громади в умовах післядипломної педагогічної освіти
Химера Н.В. Сутність педагогічної майстерності вчителя зарубіжної літератури
Випуск №2(5)
Випуск №3(6)

2009 рік
Випуск №1(7)
Випуск №2(8)
Випуск №3(9)
Ахмедов И.  Электронное тестирование в педагогическом университете как фактор повышения
 качества образования
Боднар О.С. Формування принципів експертного оцінювання діяльності загальноосвітніх шкіл
Григор'єва О.В., Федоренко Л.М. Інноваційні підходи до організації навчального процесу в закладах
 післядипломної педагогічної освіти  в контексті Болонської угоди
Калініченко Н.А. Розвиток освітніх процесів на Кіровоградщині в контексті гуманістичних ідей Василя
 Сухомлинського
Остапчук О.М. Моніторинг розвитку мережі середніх навчальних закладів міської системи освіти
Пайвель П.Г. Психолого-педагогічні та методичні аспекти роботи з обдарованими дітьми в умовах
 сільської загальноосвітньої школи

2010 рік
Випуск №1(10)
Випуск №2(11)
Випуск №3(12)

2011 рік
Випуск №1(13)
Випуск №2(14)
Фролова Т.Я. Выбор ориентировочной основы действия как способ повышения эффективности
 обучения нормам правописания
Дегтярьова Г.А. Інноваційні форми роботи з удосконалення ІКТ-підготовки вчителів-предметників
 у системі неперервної освіти
Ческая Т.Ю., Сосновский Ю.В. Технология создания модели экспертной системы в учебном процессе
 посредством информационно-вероятностной логики
Пєтушкова Л.А. Психологічний супровід профільного навчання учнів
Ружицький В.А. Організація розвитку професійних умінь учителів образотворчого мистецтва
 в системі післядипломної педагогічної освіти
Абабілова Н.М. До питання про оновлення змісту освіти з метою формування конкурентноздатних
 перекладачів
Боднар О.С. Управління аналітико-експертною діяльністю у загальноосвітніх   навчальних закладах
 за допомогою посадових сертифікатів
Випуск №3(15)
Махінов В.М. Моделювання соціокультурних комунікативних завдань як засобу формування мовної 
особистості майбутнього вчителя
Передерій О.Л. Становлення основних складових Я-концепції особистості учнів вальдорфської школи
Грудок-Костюшко М.О. Структура україномовної діалогової компетентності учнів 10-11 класів 
загальноосвітніх шкіл
Дяченко С.В., Хміль Н.А. Використання соціальних мережевих сервісів Web 2.0 у професійній
 діяльності вчителя початкової школи
Грибок Н.М. Адаптування змісту методичної підготовки з фізичного виховання як важлива умова 
формування культури здоров’я студентів спеціальної медичної групи

2012 рік
Випуск №1(16)
Випуск №2(17)
Чепурченко О.В. Розвиток інноваційної компетентності шкільних бібліотекарів у системі 
післядипломної педагогічної освіти
Якухно І.І. Інноваційні технології навчання в закладах післядипломної педагогічної освіти
Покроєва Л.Д., Кравченко Г.Ю. Моделювання процесу професійного зростання керівників 
загальноосвітніх навчальних  закладів у системі післядипломної  педагогічної освіти
Гавриш Р. Л., Водолазська Т.В. Портфоліо як інноваційна технологія підвищення кваліфікації 
педагогічних кадрів
Старєва А.М. Регіональний соціокультурний освітній кластер як організаційна умова вирішення
 проблеми оптимізації навчальних закладів
Випуск №3(18)
Мосьпан Н.В. Типові помилки в усному мовленні студентів філологічних спеціальностей 
вищих навчальних закладів
Чернишов Д.О.  Виховна діяльність сучасного загальноосвітнього навчального закладу: посилення регіональної спрямованості соціальної і професійної орієнтації школярів
Баранова В.А. Розроблення і впровадження моделі славістичної спеціалізації загальноосвітнього навчального закладу
Стецюк К.В. Міждисциплінарність як методологія розвитку екологічних знань
Рібцун Ю.В. Розмежування алалій та інших мовленнєвих і немовленнєвих порушень

2013 рік
Випуск №1(19)
Випуск №2(20)
Осадчий І.Г. Освітній округ: зразки основної ділової документації
Рибак Н.І. Формування ціннісного ставлення учнів до суспільства й держави засобами 
національно-патріотичного виховання
Глобець О. М. Становлення патріота – громадянина України – в умовах інноваційної виховної системи 
школи життєзнавства
Петрик Ю.Ф. Управління впровадженням моделі національного виховання в умовах освітньої системи міста
Бодрик О.О. Організація патріотичного виховання у викладанні інформатики
Федорченко Н.М., Примаченко О.Є. Реалізація ідей національного виховання Софії Русової в діяльності
  дошкільного навчального закладу
2014 рік
Випуск №1(22)
Випуск №2(23)
Випуск №3(24)
2015 рік
Випуск №1(25)
Випуск №2(26)
Випуск №3(27)

Випуск №2(29)
Випуск №3(30)

2017 рік
Випуск №1(31)
Випуск №2(32)

2018 рік
Випуск №1(34)
Випуск №2(35)
Мірошник С.І. Організація квесту у вивченні літератури



Дискусія про перспективи НУШ

Особливо, коли тебе начебто закликають до відкритої дискусії. Я, єслі шо, про статтю про страуса 
на Дзеркалі тижня. Там авторка вкотре розмірковує про економічну доцільність малих шкіл і якість освіти в них. 
Особливо сподобалась цитата молодої вчительки, де вона порівнює малу і велику сільські школи. 
Сльоза текла по небритій морді. Давайте, я вам також розповім одну історію.
Років 25-30 тому дві одногрупниці закінчили вуз і працевлаштувались в приблизно однакові школи 
в сусідніх селах. Працювали добросовісно, пишались своїми випускниками і про всяк випадок рахували, 
скільки залишилося до пільгової пенсії. Час ішов, життя змінювалось, школи також. І одного прекрасного 
дня одна з вчительок стала некваліфікованою, тільки тому, що її село знелюдніло швидше, ніж сусіднє. 
А, ледве не забув, і пільгова пенсія закінчилась.
Це я не для того, щоб і з вас сльозу вичавити. Це я до того, що звичайно юна баришня з досвідом роботи 
в міністерстві і з досить специфічним уявленням про школу має повне право ставитись до сільського 
вчителя як до третьосортного непотрібу. Але й у сільського вчителя є право відповідати їй взаємністю. 
І спитати: чому рехворматорів-попередників після зміни караулу прилаштовують у спеціально створений 
для цього інститут околовсячіского розвитку, а його, сільського вчителя, вивалявши в багнюці, тупо 
викидують на мороз? Спитати не юну баришню без пічалі, а державу, якщо вона ще є, звичайно: 
хто дав юній баришні право витирати ноги об людей, які проробили більше, ніж вона прожила.
Нехай... Нехай саме сільський вчитель винний у деградації освіти (хтось же повинен бути крайнім). 
І наведені в статті відсотки це підтверджують. Але давайте тоді подивимось на ті відсотки і з іншого боку.
 І я не про те, що малі сільські школи зазвичай 9-річні і ЗНО в них не здають. Я про те, що оту різницю 
у відсотках можна з повним правом назвати репетиторською. Чи не логічно в такому випадку говорити
 про репетиторство як про найкращу форму навчання і впроваджувати урядову програму "Заможний репетитор"?
 В яку суму обходиться державі середньостатистичний репетитор в порівнянні з середньостатистичним вчителем?
 Наскільки економічно доцільно витрачати кошти на мультимедійні дошки за втричі завищеною ціною, 
якщо показники школи повністю залежать від безіменного репетитора без мультимедійної дошки?
А давайте заглянемо ще далі... Давайте припустимо, на сікундочку, що у занепаді освіти винні не сільські вчителі,
 а ті, хто усі ці роки відповідав за її "розвиток". Ну, і порахуємо дещо, раз уже почали. Наприклад, 
у скільки обійшлося державі утримання усі ці роки НАПНУ? Скільки витрачено на інститути 
околовсячіского образованія? Скільки на утримання монь? У скільки державі обійшлись дмитрики і катерини
 попередньої міністерки? І скільки коштуватимуть платникам податків (хунвейбіни) агенти змін нинішньої?
 Скільки дєнєжки намито "агентами змін програм і підручників" хоча б за останні кілька років? 
Хто і скільки проїздив по усіляким фінляндіям, і який з цього зиск? Якою є економічна доцільність
 курсів підвищення кваліфікації і усілякі сертифікації? Скільки коштів за останні роки пішло різноманітним
 го і приватним фондам за онлайн-профанації? І знаєте що? Думаю, ми ніколи не дізнаємось загальну 
вартість деградації освіти, тому що ахнем раз і назавжди.
Але що це я про гроші та про гроші... Повернемось до наших (баранів) некваліфікованих вчителів. 
Тут питань не менше. Наприклад, а якою є кваліфікація тих, хто називає тих вчителів некваліфікованими, 
хто і як її визначав? Хто і як сертифікував сертифікаторів? Хто і як визначає кваліфікацію укладачів навчальних
 програм і підручників, які неможливо читати без сліз? Хто і коли визначить кваліфікацію усіх тих безпічальних 
самодурів, які за усі ці роки повилазили на керівні посади? Хто і коли класифікує хоча б за другорядними
 статевими ознаками стукачів і лизоблюдів, які "завжди попереду"?
Тільки не подумайте, що я надуркував стільки букв лише для того, щоб виступити проти закриття малих шкіл. 
Усі ці многабукав до того, що зводити усі проблеми освіти до економічної недоцільності малих шкіл - це цинічне 
вищерасове маніпулювання. Тому що все, що наші рехворматори зекономлять на малих школах, вони успішно
 прос@уть в іншому місці. І на якість освіти це аж ніяк не вплине.
ГЕНІЯЛЬНА СТАТТЯ!!!!!!! бо ще раз підтверджує дописувач те, що укрсучсеросвіта нічим не відрізняється
 від планів німецьких нацистів щодо освіти нв окупованих ними територіях у 40-вих роках 20 ст., а нинішні 
освіт владці від табачьніка до "жєнщіни ґрінєвічь" та й теперішньої неграмотної новосадки роблять УСЕ, аби
українські діти були в 'антиукраїнській системі примітиву... чи як то казали нацисти," арбайтен, юкрейніше
 ШВАЙНЕ, арбайтен!"......
Декілька об"єктивних фактів про українську освіту: 1) це найдешевша в Європі освіта -
за рівнем витрачених на одного учня РЕАЛЬНИХ коштів з боку держави; 2) Зарубіжні вищі наших 
випускників школи з ВЕЛИЧЕЗНИМ ЗАДОВОЛЕННЯМ беруть на безкоштовне навчання,
платять стипендії і залишають на роботу. Наші випускники шкіл і Вищіх працюють за кордоном на
 висококваліфікованих посадах і на державній службі (Країни Європи і Америки).

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.
You may use these HTML tags and attributes:<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>
Опубліковано о

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)