Чому діти стають добровільними «жертвами» нескінченного потоку інформації

Сьогодні, коли ми цілковито перейшли до концепції «вік живи – вік учись», професія вчителя стала особливою, престижною, вартою поваги з боку  суспільства… Навчання стає культом, а його  «проповідники» – невід’ємною частиною людського життя.

Як на мене, вираз «професія вчителя» трохи не справедливий по відношенню до сучасних педагогів. Цей вид діяльності потребує більше, ніж сухий виклад матеріалу, перевірка домашнього завдання, проведення іспитів… Сучасний вчитель – інноваційна особистість, яка прагне іти ступінь у ступінь із науково-технічним прогресом і новинками у методах викладання. Головна мета його роботи – виховати творчих особистостей (причому творчість має місце не тільки в образотворчому мистецтві, музиці, хореографії тощо, а й у точних науках, розвинути здібності учнів, їх можливості до самопізнання, саморозвитку і самовизначення. Хороший викладач повинен бути водночас і психологом, щоб виявити обдарованість дітей, створити сприятливі умови для її застосування, знайти найефективніші способи викладання, використовуючи при цьому індивідуальний «ключ» до кожного з учнів. Таким чином, тільки комплексний підхід може очікувати на успіх, який втілюється у вихованні талановитої і здорової молоді.

Справжній вчитель з роками формує власний стиль, певний імідж, який поступово стає «брендом». Усім відома ситуація, коли вишукуються величезні черги тих, хто бажає мати за викладача чи репетитора ту чи іншу людину. Очевидно, що таке прагнення базується не на випадковому виборі, а має певне пояснення, а саме: професіоналізм вчителя; вміння відійти від традицій і прийняти більш раціональні методи, навчити учня і розвинути його можливості у певній сфері…

Проте, людина, яка хоче бути вчителем, має бути готова навчати і навчатись водночас. Сьогодні діти стають добровільними «жертвами» нескінченного потоку інформації, тому іноді викладачі повинні визнавати і виправляти власні помилки, вдало помічені учнями. До того ж, основою для кар’єрного росту є мотивація до покращення своїх професійних навичок, яка виникає унаслідок інформаційної обізнаності педагога, визнання потенціальних можливостей особистого і фахового розвитку і вимагає вдосконалення бази знань, покращення організації часу.

Будучи провайдером наукових знань і навичок, вчитель має розглядати свою діяльність як наслідок ставлення до самого себе, своєї праці, колег, середовища, у якому він працює, своїх учнів… Повага до всіх представлених елементів зумовлює позитивний настрій, змушує робити більше для досягнення нових вершин  і продовження роботи за покликанням.